top of page

Намісник звершив Велике повечір’я з читанням 1-частини Покаянного канону Прп.Андрія Критського.


В понеділок першої седмиці Великого посту, 27 лютого 2023 року Божого, намісник монастиря ігумен Афанасій (Лазарович) звершив Велике повечір’я з читанням першої частини Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського в храмі "Різдва Христового".

Автором канону є Критський архієпископ VIII століття святитель Андрій. Появу канону пов’язують з каяттям архієпископа Андрія в єресі монофелітства*. Канон був доповнений великим сучасником святителя Андрія преподобним Іоаном Дамаскіним.

Великий канон отримав загальноцерковне вживання в кінці IX століття.

Канон складається з 250 тропарів (строф), які згадують події Священної історії від гріхопадіння Адама і до земного життя Христа. Кожен тропар супроводжується приспівом: «Помилуй мене Боже ,помилуй мене».

Покаянна автобіографія — так часто називають Великий канон. Святитель Андрій склав його для самого себе. З глибоким жалем про свої гріхи архієпископ Андрій у своєму поетичному оповіданні розглядає Священну історію як життєпис своєї власної душі.

Біблійна історія повторюється з року в рік в колі богослужінь, і кожна людина, яка відвідує церкву, переживає давно минулі події так, як якщо б вони відбувалися тут і зараз.

Покаянний канон увійшов в загальноцерковне богослужіння після землетрусу. Рукопис канону зберігався в монастирі святого Потапа в Константинополі. У 790 році столиця імперії пережила руйнівний землетрус. Черниці монастиря св. Потапа рятувалися на міській площі, трохи далі від падаючих будівель. З собою вони взяли рукопис канону і читали його, молячись про приборкання стихії. Після цього канон стали читати спочатку в дні лих, а потім і в дні Великого посту, супроводивши його уклінним читанням молитви преподобного Єфрема Сирина.

«Я — найстрашніший грішник, винний найбільше від людей» — головна тема Великого покаянного канону. Це твердження на корені виключає засудження інших людей.

До семи років Андрій не міг вимовити ані слова, поки дивним способом ніяк не був позбавлений від німоти під час богослужіння.

Протягом 20 років Андрій опікав притулок для людей похилого віку та сиріт, будучи архідияконом храму святої Софії в Константинополі. У Константинополь він потрапив у якості представника монастиря Гробу Господнього в Єрусалимі на VI Вселенському соборі, як один з найосвіченіших ченців цієї обителі.













Comments


bottom of page